?

Log in

Вся теперішня «опозиційна трійка» - «Батьківщина», «Свобода» й УДАР - ішли на жовтневі парламентські вибори по-суті з одним-єдиним гаслом, найстисліше і найвдаліше сформульованим в політичному слогані Яценюка-Турчинова «Ми ЇХ зупинимо!», з усіх сил намагаючись «донести виборцеві» один-єдиний посил: «ми – ті, хто врятує вас, вашу людську гідність, ваші робочі місця, вашу мову і ваше майно від «ригіанального безпредєлу».

Спроможність панів-опозиціонерів добитися остаточної відставки БОДАЙ ОДНОГО-ЄДИНОГО горезвісного Дм. Табачника та посадити у крісло міністра освіти хоч трохи адекватну до українства людину – чудовий маркер їхньої реальної спроможности (або - ні!) ВИКОНУВАТИ СВОЇ ОБІЦЯНКИ.

Більше по темі – тут.


Відповідно до Закону України від 28 листопада 2006 року «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» № 376-V, «публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».

Тим не менше, нинішній очільник «держави Україна» В.Янукович не лише вперто заперечує Голодомор як геноцид, намагаючись при цьому надати такій своїй позиції максимальної міжнародної публічности (як це було, наприклад, на спеціально присвяченому цьому питанню засіданні Парламентської Асамблеї Ради Европи у Стразбурзі), але й постійно винаходить нові способи глумління над пам’яттю мученицьки загиблих: як це сталося, приміром, цьогоріч, коли замість суботи, коли в нього «вихідний», він влаштував коротке «заскакування» до Меморіалу жертв голодоморів у «робочу» п’ятницю.

Невже ж, (і якщо так, то тоді ЧОМУ?) для Віктора Януковича є принципово важливим саме «принижувати гідність українського народу» та творити над ним «наругу»?

Політико-психологічні причини цього пробую детальніше дослідити тут…

Сьогодні, у Міжнародний день захисту дітей, ми змушені констатувати, що українська держава не гарантує основних прав дітей - прав на медичне забезпечення, і, зрештою, права на життя.

 

Напередодні 1 червня  Кабінет Міністрів ухвалив рішення передати  200 млн грн, які були передбачені на будівництво лікувально-діагностичного комплексу дитячої лікарні "Охматдит", на Євро-2012. Це черговий випадок, коли українські чиновники демонструють, що футбол для них важливіший за здоров’я та життя маленьких українців.

 

Згідно з постановою уряду № 443 від 21 травня, відповідні зміни внесено в додатки до державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.  В додатках до постанови передбачено скоротити фінансування "Охматдиту" 2012 року на 349 млн гривень - із 399 млн до 50 млн гривень, тоді як держпрограму з підготовки та проведення ЧЄ збільшили на 349 мільйонів, довівши загальну суму, яку українці заплатили за Євро 2012 до 20 мільярдів 801 млн. грн.

 

Лише 8 місяців тому прем’єр-міністр Микола Азаров обіцяв реконструювати Охматдит та забезпечити столицю сучасною дитячою лікарнею європейського рівня. Він  зазначив, що у 2012 році для цього буде виділено 900 млн. грн, аби у жорсткі терміни побудувати корпус для пересадки кісткового мозку та онкогематології. Повна реконструкція мала завершити у 2013 році, тоді як вже зараз будівництво фактично припинено, а важка техніка для відділення онкогематотології, яка має бути встановлена на етапі будівництва, не закуплена.

 

Чимало українців покладали великі надії на ці обіцянки пана Азарова, адже у реконструйованому корпусі передбачалося створення єдиного в Україні відділення, де можливо було б проводити трансплантацію кісткового мозку хворим від нерідного донора. Пересадка кісткового мозку від нерідних донорів проводиться в усій Європі, крім України й Молдови. В Німеччині такі операції роблять у 38 клініках і майже сотні відділень, у Польщі – в 17 клініках, в Росії – у чотирьох. Для українських дітей пересадка кісткового мозку в Білорусі коштує біля 200 тисяч доларів, у Західній Європі – в півтора-два рази дорожче. Українському бюджету кожна така операція разом з підготовкою й реабілітацією обійдеться в середньому в 100 тисяч гривень, тобто в десять разів дешевше, ніж оплата лікування за кордоном.

 

Ми вважаємо цинізмом, коли в державі знаходиться майже 21 мільярд гривень на футбол, що триватиме місяць, і не знаходиться 900 мільйонів на лікарню, де можна врятувати сотні та тисячі дитячих життів. Пряма відповідальність за це лежить на чиновниках, які в таких спосіб розподіляють гроші українських платників податків.

 

Ми вимагаємо, аби прем’єр-міністр Азаров та міністр охорони здоров’я Богатирьова публічно пояснили українцям причини гальмування реконструкції Охматдиту та чітко пояснили, коли і за які кошти буде завершене будівництво. Ми вимагаємо, аби з цього приводу публічно висловився гарант Конституції Президент Віктор Янукович та Уповноважений з прав дитини Юрій Павленко. Переконані, ця тема значно важливіша для людей, аніж спортивні пристрасті, бо йдеться про найважливіше - дитячі життя.

 

Від Громадських організацій підписалися:

Ганна Гопко, Громадська кампанія "Наші діти"     
Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації                
Тарас Пушкар, Рух добровольців «Простір свободи»         
Віктор Таран, Центр політичних студій та аналітики      
Світлана Заліщук, Центр UA                                                 
Олександра Матвійчук, Центр Громадянських Свобод              
Ольга Стефанишина, БФ «Дорадча рада спільнот з питань доступу до лікування в Україні» (ЮКАБ)
Оніпко Наталія, Всеукраїнcький благодійний фонд “Запорука”          
Андрій Скіпальський, Регіональний центр громадянського представництва «Життя» 
Дмитро Скрильников, Бюро екологічних розслідувань      
Маша Землянська, Громадянська служба «Свідомо»       
Олексій Кляшторний, Всеукраїнська профспілка  «Народна солідарність»   

Ігор Семиволос, Центр близькосхідних досліджень
Лідія Тополевська, Центр правових та політичних досліджень “Сім”
Олена Дуб, Проект “Київ без тютюнового Диму”
Наталя Соколенко, Рух “Стоп цензурі!”



Під час зустрічі з громадським активом Луганська лідер Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тянибок висловився на підтримку критеріїв доброчесності кандидатів, які висуваються до Верховної Ради, висунутих громадським рухом ЧЕСНО. Про це повідомляє координатор Руху ЧЕСНО в Луганській області Всеволод Філімоненко.

“Це є правильні критерії. Ці позиції записані у програмі ВО “Свобода”, тому не підтримувати їх ми не можемо,” – зазначив О.Тягнибок.

Вітаємо цю декларацію та чекаємо на її реалізацію під час висунення свободівських “мажоритарників”, особливо ж по виборчих округах Галичини… ;-)

На цьому відео О.Тягнибок відповідає на питання про критерії доброчесности кандидатів починаючи з позначки 01 година 09 хв.:
 


13 березня 2012 р. - взяв участь в акції біля ВР, щоб закликати українців не допустити ухвалення законопроекту № 9634 (про виведення з-під законодавства про держзакупівлі закупівель державних підприємств та акціонерних товариств з державною участю) та сказати «Ні!» тендерній корупції в Україні.


Информационное агентство «Видео Новости»

Детальніша інформація про корупційний законопроект Уряду Януковича-Азарова-Тігіпка № 9634, який “заводить у тінь” близько 250 мільярдів гривень (або приблизно 20 % ВВП України) на рік - на сторінці Партнерства “За доброчесні державні закупівлі”.

Той факт, що проголошена нелегітимним "президентом" Януковичем "Конституційна Асамблея імені Льовочкіна" (дубль спочилої в Бозі "конституційної комісії імені Кравчука") є нічим іншим, ніж ПАРОДІЄЮ на народний суверенітет та справжнім ГЛУМОМ над народом України, який "гарант його прав" має намір "ощасливити" своєю новою "монархічною" Конституцією нівкого вже, здається, не викликає найменшого сумніву.

В цьому пості я, тим не менше, хотів би трохи зупинитися на аргументах тих, хто "в пику Януковичу" називає нині чинну Конституцію "доброю" та навіть "однією з найкращих", стверджуючи, що її "треба лише виконувати". Це - щоб замість подання клопотань зі своїми кандидатурами в придворний "паханатський пітушиний хор" всіляким шукаючим собі тепленького містечка "громадським діячам" не повадно було йти у "припляс" до "фронди його величності" з такзваного КОДу, захищаючи "святиню Конституції" від "небезпеки, що їй загрожує".


Передусім, хотів би чітко окреслити основну свою тезу: "нічна" Конституція 1996 року є типовим "компромісом політичних еліт", ОДНОЗНАЧНО орієнтованим саме на усунення "народу", від імені якого вона була прийнята, від абсолютно всяких реальних важілів впливу на владу. Це - "компроміс еліт за рахунок народу" і, більше того, СВЯЩЕННИЙ СОЮЗ ЦИХ "ЕЛІТ" ПРОТИ НАРОДУ.

Більше дивіться тут: http://blogs.korrespondent.net/users/blog/olexiyklasztorny/a56309



“...тисячі людей займалися, на перший погляд, морально благородними, насправді ж надзвичайно небезпечними в соціально-політичному сенсі речами. Вони маніфестували проти «коричневої загрози», проти «ультраправих», проти «націоналізму й нацизму»...” - пише відомий публіцист Сергій Грабовський у газеті “День”.

І це один з тих випадків, коли я настільки згоден із автором, що вважаю за краще його просто “перепостити”, ніж коментувати, щось дописувати або сперечатись...

Із текстом Грабовського можна ознайомитися тут.

Інший цікавий матеріал на цю ж тему: “Антифашизм”, як форма інтеграції у СИСТЕМУ” - тут.


27 січня 2012 року в українському представництви Російської Інформаційної Агенції “Новости” відбулася прес-конференція речників влади та “демократичної громадськості” т. зв. “держави Україна” на тему “Доступ до інформації чи чиновницька профанація?”

Участь у заході взяли, зокрема, начальник “Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України” Денис Іванеско та керівниця аналогічного управління “Кабінету Міністрів України” Роксолана Стадник. “Громадськість” представляли колеги М.Лациба, В.Таран і Т.Шевченко.

“Офіційно-прчесану” інформацію про даний захід, і навіть із відео-матеріалами, вже можна побачити на сайті новозпеченого члена “ Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства” при В.Ф.Януковичі та, за сумісництвом, керівника МФ “Відродження” Євгена Бистрицького, див. http://www.civicua.org/news/view.html?q=1769884

Я, натомість, хотів би зупинити увагу лише на одному “моменті” даного дійства, котрий до повідомлень сучасних “апостолів громадянського суспільства при Президенті України”, зрозуміло ж, не увійшов.

Мова йде про порушене особисто мною питання виконання Закону “Про доступ до публічної інформації” не в “узагальнених цифрах”, а у тих випадках, коли надавати якусь інформацію чиновникам т. зв. “держави Україна” її “громадянам” з якихось причин не хочеться, хоч і законних підстав для цього нібито й нема. Тобто, коли ціна усих законів “держави Україна” (якщо вони мають захищати не “сильних цього світу”, а т. зв. “простих людей”) в умовах диктатури В.Януковича стає конкретно-очевидною.

Питання стосувалося відомої справи “двох рад при Держземагентстві”, тобто факту, коли створена за зразком аналогічних путінських “общєствєнних совєтов” у повній відповідності до “Постанови Кабінету Міністрів України № 966” Громадська рада при Державному агентстві земельних ресурсів України була оголошена “неконструктивною” та, в зв’язку з цим, без будь-яких законодавчих підстав замінена новою, вже повністю підконтрольною.

Отже, ваш покірливий слуга, який був членом першої ради та, зрозуміло ж, не потрапив до другої, запитав пана Іванеско та пані Стадник: Як таке може бути, що державний орган урядового управління офіційно повідомляє, що “не володіє інформацією” про заявки “інститутів громадянського суспільства”, включених до ради при ньому, на таке включення?

Як може бути, що “помноживши на нуль” першу “громадську раду” при собі на підставі ніби-то “невідповідності протоколу стенограмі та відеозапису” (див. офіційну відповідь Держземагентства на мій запит про причини знищення першої ради при ньому) цей же держорган заявляє, що стеногорами та відеозапису установчих зборів визнаної ним “ради № 2” у нього немає (див. запит про документи зі створення “конструктивної ради” при Держземагентстві та відповідь на нього)?

У відповідь на це пан Іванеско запропонував мені, фактично, лише одне та усім притомним людям наперед відоме: “звертатися до суду”. Або - поскаржитись “до вишестоячого органу”, себто - на “Держкомзем” у “Кабмін”. Гадаю, що результати такого звернення всім людям, хто бажає чути й бачити очевидне, теж наперед відомі...

Для інших наводжу цитату з глови виконавчої влади “держави Україна” Ніколая Яновіча Азарова:

Якщо хтось недочуває, дзвук можна збільшувати...
Різдвяне послання
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним


Дорогі браття і сестри!

Христос народився!Славімо Його!

Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, а багато хто й у тяжких умовах життя. Чому світ став таким жорстоким? Чому невелика частина суспільства багатіє, а більшість страждає? Чому так багато неправди, жорстокості й соціальної несправедливості?

Відповідь може бути тільки одна: людство відкинуло Бога – як центр історичного процесу – і на Його місце поставило людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, керована вічними духовними цінностями, створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за Його заповідями. Непрактикуючі християни – це ті, що прийняли таїнство хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, – переважна більшість. Правдивих християн мало. Тому рівень моралі в суспільстві пішов на спад, християнські шлюби майже зруйновані. Навіть у церковному середовищі мораль знецінюється. Не лише миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання. Ось чому нам так важко живеться на землі.

Таким же гріховним і навіть набагато гіршим був світ до народження Христа Спасителя, Сина Божого. Людина не могла звільнитися від гріха, який є причиною всіх страждань і смерті. Тому Син Божий – Творець всесвіту – прийшов на допомогу людству. Яким чином?

Він, будучи Богом, принизив Себе і став людиною – такою, як кожний із нас, тільки безгрішною. Народившись від Пресвятої Діви Марії, Він не перестав бути істинним Богом. Своїми стражданнями, смертю і воскресінням Він подолав гріх і смерть у людській природі – цим оновив наше єство і став Спасителем.

Сьогодні ми святкуємо початок нашого визволення від гріха і смерті, яким є Різдво Христове. Бо без Різдва Христового, тобто без втілення Сина Божого, не відбулося б оновлення людської природи.

Християни стали носіями цієї оновленої людської природи. Вони змінили світ, духовно переродили та оновили його. Але досягли цього, як і Христос, шляхом страждання, мучеництва, великих подвигів.

Якщо людська природа оновлена й у світі живе більше двох мільярдів християн, то чому світ став таким гріховним? Чому, зокрема, український народ страждає? Тому, що християни не провадять християнський спосіб життя, – живуть не по правді, не чують голосу совісті, шукають насолод, несправедливо збагачуються, не бачать навколо себе бідних лазарів!

Різдво Христове принесло радість усьому світу, всім народам і кожній людині, але цією радістю скористаються не всі. Апостол Павло говорить: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі (а ті, що поклоняються мамоні, тобто багатству, також є ідолослужителями. – П. Ф.), ні перелюбники… ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6: 9–10).

Необхідно серйозно задуматися над тим, як наповнити християнським духом усі сфери суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я, державотворення та підприємництво, політику та дозвілля. Це треба робити не лише заради Царства Божого і вічного життя, а навіть заради самозбереження. Духовне відродження можливе тільки в Бозі та в любові до Нього і до людей. Кожен повинен не тільки вірити в Бога, але й любити Його, – не лише із вдячності (бо Він принизив Себе, будучи Богом, народився в печері та немовлям був покладений у ясла), але головним чином тому, що в любові до Бога полягає сутність життя розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога – це перша і найбільша заповідь. Друга заповідь Божа – любити ближнього, як самого себе (Мф. 22: 36–40).

Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Останнім часом з’явилася надія на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви, але зовнішні та внутрішні противники цієї святої справи свідомо чи несвідомо стоять на перешкоді. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква!

Цього святкового різдвяного дня сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і з Новим роком. Поздоровляю зі святом українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і в Канаді, в Європі і в Австралії, які люблять свою Батьківщину і вболівають за нашу Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України. Нехай Господь, за молитвами Церкви, надихне їх служити українському народу за заповідями Божими і вести нашу державу європейським шляхом розвитку з Богом у душі.

У ці різдвяні дні помолимося, щоб Господь зігрів наші домівки, зміцнив здоров’я і наповнив наші спустошені душі миром і радістю.

Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння для нас, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у Новому році у випробуваннях нашої віри та любові до України, і нехай омине нас чаша Його праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який народився у Віфлеємській печері від Пречистої Діви Марії, нехай буде з усіма нами!

Христос народився! Славімо Його!

Філарет, Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Різдво Христове
2011/2012 рр.
м. Київ
від Олексія Кляшторного, голови ЦКК Всеукраїнської профспілки “Народна солідарність” та координатора Київського осередку Руху За Народовладдя в Україні до всіх учасників масових акцій народного протесту 03 листопада 2011 року

Шановні друзі, хоч сьогодні я направляю вам це звернення від себе ОСОБИСТО, без його обговорення та затвердження будь-якими колегіальними органами (що було б, мабуть, більш виважено й демократично, але потребує, на сам перед, ЧАСУ, якого зараз просто НЕМА), я, тим не менше, ЦІЛКОМ ПЕВЕН:

- практично КОЖЕН і в Русі За Народовладдя, і у профспілці “Народна солідарність” і, загалом, у демократичних профспілках ПОВНІСТЮ ПІДТРИМУЄ ваше справедливе обурення діями сучасної влади держави Україна, відверто спрямованими проти інтересів переважної більшості її громадян.

Ми спів-переживаємо ваш гнів і підтримуємо ваш протест.

І кожен, або (щоб бути формальним) МАЙЖЕ кожен, з нас одностайний у переконаності: збереження над Україною її нинішньої влади, в особі не лише Верховної Ради, але й Президента і Уряду, а також призначених ними судів, Прокуратури, глав обласних та районних державних адміністрацій і так далі становить смертельну небезпеку для національних інтересів нашого українського народу, ведучи країну, без перебільшення, ДО КАТАСТРОФИ.

Тим не менше, засіб порятунку країни та нації, запропонований ініціаторами акції 03 листопада – негайний саморозпуск Верховної Ради – я, і не лише я, вважаємо таким, що не тільки не вирішує існуючих проблем, але й, навпаки, де-факто веде до збереження і продовження нинішньої неприйнятної ситуації.

Передусім, нині ми маємо вже шостий за чергою склад Верховної Ради держави Україна з моменту проголошення її незалежності. Два з них (1994 року та НИНІШНІЙ) обиралися саме на дострокових виборах. Проте, як всім нам добре відомо, жодного поліпшення стану справ із представництвом реальних інтересів та волі українського народу усі ці чергові та позачергові вибори не принесли. Не буде цього, у разі скороспішного проведення виборів, і на цей раз…

Уявляється очевидним, що для покращення якості Парламенту та відповідності його політики інтересам “простих громадян” необхідні, принаймні, ДВІ РЕЧІ:

1) справді демократичний виборчий закон;

2) політична сила, або СИЛИ, здатні стати справжніми виразниками волі українців.

Цілком ясно, що ні того, ні іншого на даний час НЕМА та, більше того, саме НЕГАЙНЕ проведення перевиборів НЕ ДАЄ НАЙМЕНШОГО ШАНСУ такі передумови позитивних суспільних змін сформувати.

Негайні парламентські вибори, незалежно від того чи будуть вони “пропорційними” або “мажоритарними” можуть відбутися лише за ШУЛЕРСЬКИМ олігархічним виборчим законодвством, спрямованим на повну підміну й фальсифікацію волевиявлення громадян. Участь у них, знов-таки, реально братимуть лише всім відомі “парламентські політичні сили”, котрі вже завели країну в той політичний тупик, де вона перебуває тепер.

По-друге, ні для кого не секрет, що депути Верховної Ради є нині не більше, ніж просто “кнопкодавами”: уся реальна влада в державі концентрується та всі політичні рішення приймаються лише в одному місці: в Адміністрації Президента на вул. Банковій у Києві. Отже, спрямування народного гніву на “депутатів”, попри той факт, що вони цього гніву цілком заслуговують, фактично є нічим іншим, ніж “перенесенням уваги (соціально невдоволених верств суспільства) на завідомо хибний об’єкт”.

Що з того, що зміниться навіть половина депутатів Верховної Ради, якщо президент В.Янукович, прем’єр Азаров, теперішні міністри, прокурори та судді усі не тільки лишатимуться на своїх місцях, але й контролюватимуть майбутній виборчий процес?!

УКРАЇНІ ПОТРІБНІ не чергова “заміна шила на мило”, а ПОВНА ЗМІНА ВЛАДИ ТА ДОКОРІННІ СУСПІЛЬНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ. (Один з варіатнів їхньої програми можна переглянути, зокрема, тут.)

Яку ж реальну програму впровадження цих змін сьогодні можна запропонувати? – Реалістичний шлях створення справді народноправної, демократичної, справедливої та незалежної України виглядає, як на мене, у загальних рисах так:

1. УСІ суспільно-політичні сили, що виділилися під час громадських протестних акцій впродовж 2010-2011 років, відкинувши різні дрібні, по суті своїй, взаємні претензії своїх лідерів, сідають між собою за “круглий стіл” переговорів, який впрацьовує (погоджує) коротку, але справді СПІЛНУ ДЛЯ ВСІХ ПРОГРАМУ найбільш нагальних конституційних та соціальних змін (реформ).

2. Учасники круглого столу змушують, методами народного тиску, нинішню владу прийняти справді демократичний, не “шулерський”, виборчий закон, подібний до тих, які діють у країнах ЕС, проте – з механізмом ВІДКЛИКАННЯ депутатів, котрі не виправдали народної довіри. Для випрацювання такого закону організаціями – учасницями “круглого столу” може бути створена невелика за чисельністю комісія з фахівціві-правників, котрі, втім, діятимуть не за власним розсудом, а дотримуючись сформульованих учасниками “круглого столу” загальних  політичних настанов.

3. Учасники “круглого столу” СПІЛЬНО, без конкуренції між собою, проводять парламентські вибори 2012 року під гаслом ПОВНОГО ОНОВЛЕННЯ ВЛАДИ: НІХТО, хто був депутатом Верховної Ради останніх трьох скликань, а отже несе пряму особисту відповідальність за ни нішній стан політичної й економічної кризи, не має увійти до нового складу Парламенту.

4. Кабінет Міністрів Азарова-Тігіпка повинен піти у відставку. Для керування країною на період до набуття повноважень новою Верховною Радою формується тимчасовий Уряд Народної Довіри. Перевибори Президента проводяться ВОДНОЧАС ІЗ ВИБОРАМИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ. Президент, обраний із обмеженими повноваженнями відповідно до Конституції в редакції 2004 року, НЕ МОЖЕ керувати країною, користуючись значно більш широкими повноваженнями, передбаченими Конституцією 1996 року в її первинній редакції.

5. Негайно після свого організаційного оформлення, нова Верховна Рада скликає, на основі демократичного представництва усіх основних суспільних верств та регіонів, Конституційні Збори, які впродовж одного року мають виробити проект нової Конституції України, котрий далі затверджуватиметься Всенародним Референдумом. Учасники Конституційних (Установчих) Зборів НЕ ПОВИННІ МАТИ ПРАВА БРАТИ УЧАСТЬ У ВЛАДІ (займати посади депутатів, міністрів тощо) впродовж мінімум 5 років після прийняття нової Конституції України.

Основними рисами нової Конституції мають бути:

А. Очолення Уряду безпосередньо Президентом та скасування посади Прем’єр-міністра.

Б. Вибоорність глав виконавчої влади в областях та райнах, а також судей і прокурорів.

В. Право виборців на дострокове відкликання обраних ними депутатів.

Г. Право громадян на пряме безпосереднє звернення у Конституційний Суд.

Д. Гарантування права найманих працівників на участь в управлінні підприємствами, на яких вони працюють.

Е. Гарантування всім членам суспільства базових соціальних стандартів, які відображають право людини на гідне життя.

Є. Право держави реально контролювати використання приватної власності в інтересах всього суспільства, а не на шкоду йому.

З повагою та солідарністю,

щиро ваш,

Олексій Кляшторний,

Всеукраїнська профспілка
«Народна солідарність»
,
Рух За Народовладдя в Україні
044 2291167, 067 5487728, 050 8004546

Гасло моменту: “Геть усіх!”

Перепощую розміщений одним з друзів ролик на тему “А пішли вони всі разом!”

ВІД СЕБЕ додам: це має стосуватися НЕ ЛИШЕ “Тимошенко, Ющенка та Януковича”. Якщо цим обмежитись, ВОНО НІЧОГО НЕ ДАСТЬ.
 
Треба замінити ВСІХ! - Як всіх?! Усіх-всіх-всіх??? Та як же без “наших” симпатяг-депутатів, які підписували нам різні потрібні депутатські звернення, лобіювали “правильні” законопроекти, проводили для нас чудові музичні фестивалі та інші імпрези на чистому повітрі?!
 
- Так, АБСОЛЮТНО УСІХ!!! Принаймні - останніх чотирьох скликань. Бо це що, виявляється, страшно велика трагедія: пожити кілька років ЖИТТЯМ ЗВИЧАЙНОЇ ЛЮДИНИ, а не в якості “особливих людей”, кому дати в писок вважається державним злочином? ;-) “Ближче до народу” стали б, напотім, так би мовити...
 
Я просто по багатьох знайомих бачу: щось із ними робиться, була ще вчора “людина як людина”, а нині... Коротше, це в усіх деталях виявляється, від великого до найдрібнішого: “Ми не такі, як усі, загальні правила для нас не писані!” - Це можна перевиховувати ЛИШЕ періодичним “опусканням з небес на землю”, я так думаю...
 
Це - одна із причин.
 
А друга: ЗАРАЗ ПОТРІБНЕ СПРАВДІ ПОВНЕ “ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ”. Ну, припустімо, хтось там 20 років уже займає з майже усіх питань “абсолютно правильну позицію”. То й що з того? Яка КІНЦЕВА ЕФЕКТИВНІСТЬ? Чого добились?
 
Боролись, але не змогли? - То ДАЙТЕ ІНШИМ.
 
МОЖЛИВО в них краще вийде? Звідки ви знаєте? - Бо те, як є зараз, це вже явно ГІРШЕ НІКУДИ.
 
Так що, від “заміни карточної колоди” ми, в якості громадян, принаймні точно НІЧОГО НЕ ВТРАЧАЄМО ;-)...



                             - Я пропоную: "зайнятися комунальними кльозетами"...                             

Проект

 

ПЛАН РОБОТИ

першої каденції

Координаційної ради Київського осередку

Руху За Народовладдя в Україні

 

 

Вересень 2011.

 

Завершення організаційно-підготовчого етапу діяльності Коордради: завершення люстрації членів Коордради, прийняття Регламенту, впорядкування системи зовнішніх комунікацій, налагодження системи регулярних зібрань, механізму прийняття до Руху нових учасників тощо.

 

Жовтень 2011.

 

15 жовтня - Відкриті громадські слухання (конференція?) на тему “Ціна та якість опалення і гарячої води у місті Києві та Київській області”.

 

29 жовтня - Всеукраїнська науково-практична конференція (круглий стіл?) на тему “Що таке Рух За Народовладдя?”

 

Листопад 2011.

 

12 листопада - Відкриті громадські слухання (конференція?) на тему “Вплив на здоров’я людей харчових продуктів, які продаються в торгівельній мережі міста Києва та Київської області”.

 

26 листопада - є місце для ще одного публічного заходу, ;-).

 

Грудень 2011.

 

10 грудня - Відкриті громадські слухання (конференція?) на тему “Стан фінансування шкіл міста Києва і Київської області та участь громадськості в управлінні ними”.

 

24 грудня - Відкриті громадські слухання (конференція?) на тему “Розвиток самоорганізаційних ініціатив громадського самоврядування у місті Києві та Київській області”.

 

Січень 2012.

 

19 січня - Відкриті громадські слухання (конференція?) на тему “Стан питної води та водних ресурсів міста Києва та Київської області”.

 

Лютий 2012.

 

04 лютого - ІІІ Загальні Збори учасників Руху За Народовладдя м. Києва та Київської області.


P.S. Зацікавлено очікую на БУДЬ-ЯКі пропозиції та доповнення до цього проекту до кінця дня середи, 14 вересня, включно. 15 вересня обговоремо їх усі на робочій групі, а 19-го - плануємо остаточно затвердити План Коордрадою...

Profile

narsolidarnist
Блог Олексія Кляшторного
www.narsolidarnist.org.ua

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner